Як відомо, Матір Божа у Своїй Іконі подорожує світом «Від Океану до Океану» (Od Oceanu do Oceanu) на захист цивілізації життя і любові. Протягом тривалого часу Вона перебувала у Південній Америці. Відвідувала також дуже екзотичні для нас місця і завжди приймалася з великими та відкритими серцями. Для забезпечення доброго контакту з усіма, хто Її адорував, Ікону потрібно було добре освітити та експонувати.
З цієї причини Ікону помістили у спеціальний феретрон, який спереду має освітлювальну раму, аби її було добре видно, а світлодіоди не сліпили. Феретрон має легко висувні жердини, що полегшує носіння Ікони, наприклад, під час процесії. Додаткові ніжки дозволяють ставити Ікону також безпосередньо на землю в пресвітерії.
У підставі феретрону розміщено акумулятори, щоб освітлення Ікони працювало також під час процесій чи урочистостей поза храмом, коли немає можливості підключити зовнішнє живлення. Процесії після заходу сонця з освітленою Іконою виглядали вражаюче! Пам’ятаймо, що близько екватора сонце сходить і заходить дуже пунктуально. Схід — о шостій ранку, захід — о шостій вечора, як за годинником.
На жаль, не всі пам’ятали, що акумулятори треба підзаряджати. Протягом понад десяти років паломництва їх не раз доводилося міняти, бо через недостатній догляд вони просто «вбивалися».
Сама Ікона досить велика (1:1). Вона має майже півтора метра заввишки. Феретрон, що опирається на плечах чотирьох осіб, сягає близько 3 м над землею. Не всі про це пам’ятали, виносячи Її до храму, а двері не скрізь достатньо високі. Тож час від часу проявлялася інша функція освітлювальної рами, яка ставала «бампером», і ці удари іноді були досить сильними.
У Європі ми використовували делікатнішу раму, але перед виїздом до Північної Америки замінили її на міцнішу, більш стійку. Попри це, раму доводилося кілька разів вирівнювати. Ікона ж залишалася неушкодженою. Отже, рама повністю виконувала свою захисну роль.
Від часу пандемії паломництво «Від Океану до Океану» трохи пригальмувало. Це був момент для професійної реставрації Ікони, яку бездоганно виконала консерватор Неллі Маргарита Перальта В’єра (Nelly Margarita Peralta Viera).
Більше інформації — ТУТ.
О. Леон Юхневич (Ks. Leon Juchniewicz) — місіонер, який працює в Еквадорі та одночасно є кустошем мандрівної Ікони «Від Океану до Океану» у країнах Латинської Америки, зазначив, що феретрон перебуває у жалюгідному стані й його обов’язково треба відремонтувати. Цим зайнялися лише тоді, коли на початку поточного року стало зрозуміло, що Мати Божа має намір вирушити далі — до Бразилії, Аргентини, Уругваю та Італії.
Отець Леон організував виготовлення відсутніх частин феретрону, які були зламані, загублені або сильно погнуті. Місцеві механіки в Еквадорі усі елементи феретрону вирівняли, доповнили та пофарбували порошково. На жаль, електричне освітлення так легко відремонтувати не вдалося.
Підключена до мережі рама освітлювала Ікону, але частина з акумуляторами була повністю знищена. Захисту було недостатньо, тому під час подорожі Бразилією, Аргентиною та Уругваєм світлодіоди тріскалися, перегрівалися та врешті-решт перегорали.
Наприкінці травня Ікона Матері Божої разом із кустошем — о. Леоном — мала прибути до Італії.
Отець Леон був змушений надіслати Ікону кур’єром DHL, оскільки змінилися норми щодо особистого багажу, і йому відмовили у завантаженні Її до літака. Як отримувача цієї виняткової посилки він вказав кустоша Санктуарію Сакро Монте в Варезе (Sacro Monte w Varese) прелата о. Ероса Монті (Eros Monti). DHL, згідно з декларацією, наступного ж дня доставив Ікону до Мілану, але митники затримали Її у митній коморі й надовго.
Перипетії, пов’язані з цим, описані ТУТ.
Зрештою, відповідно до договору, DHL доставив Ікону з устаткуванням до цього італійського санктуарію, але було вже запізно, щоб реалізувати раніше заплановану програму. Отець Монті разом з Вітторією Крісцуоло (Vittoria Criscuolo), яка координувала паломництво в цьому регіоні Італії, відкрили ящик з Іконою, перевірили, чи все в порядку, зробили фото та закрили, щоб вона була готова до переїзду до Лорето (Loreto).
Працівники Санктуарію Дому Матері Божої в Лорето приїхали до Варезе й перевезли ящики з Іконою та феретроном до Лорето, а потім до Толентіно (Tolentino), до Санктуарію Пресвятого Серця Ісуса (Sacro Cuore di Gesù).
З обох цих місць ми отримали кілька фотографій та інформацій. Уже тоді було помітно, що в Лорето феретрон не використовувався, адже Ікона не була освітлена навіть у костелі.
Подальші узгодження вимагали перевезення Ікони Матері Божої до Риму на Ювілей Молоді. Спершу в суботу, 26 липня, Ікона мала прибути до костелу св. Станіслава Єпископа і Мученика (św. Stanisława Biskupa i Męczennika), щоб взяти участь у недільних Службах Божих з участю груп із Польщі. У цьому районі Вічного Міста існує чимала транспортна незручність: це історичний центр Риму, де діє заборона пересування автомобілем без спеціальних дозволів. Є лише спеціальні часові вікна, коли можна проїхати, наприклад, після 18:00, але вночі вже ні. Наступного дня Мати Божа мала дістатися каплиці в Casa Polonia.
Ящик з Іконою настільки великий і широкий, що не вміщується в звичайний легковий автомобіль. Італійці заявили, що не мають змоги Її транспортувати. Оскільки я віз до Риму багато матеріалів для роздавання молоді, я взявся за це завдання. Щоправда, у мою машину Ікона в алюмінієвому ящику також не поміщається, та безпечно поїхала на багажнику на даху.
У п’ятницю ввечері я прибув до Толентіно, де мене дуже гостинно прийняв Андреа Карадорі (Andrea Caradori) — органіст цього санктуарію. Наступного дня ми під’їхали до костелу, щоб усе завантажити. Ящики вже були упаковані.
Я все ж відкрив ящик із феретроном — і мене приголомшило! Я зрозумів, чому раніше ніхто не користувався освітленням. Проводка була вирвана, акумулятор — буквально розірваний, гайки й частини корпусу вільно літали по всьому ящику. Повна руйнація! Їм, певно, було соромно за своїх співвітчизників, тож нічого нам не повідомили. Не знаю — може, оскільки Ікона прилетіла з Латинської Америки, митники шукали в Ній якісь скарби чи наркотики?
Я був змушений швидко змінити плани. Мушу якось тимчасово полагодити освітлення, але якби я приїхав до Риму в суботу ввечері — уже нічого не встиг би. Лише в понеділок з’являлася можливість купити необхідні елементи для тимчасового ремонт.
Ще з дороги я зателефонував сестрі Катерині, яка опікується польським костелом св. Станіслава Єпископа і Мученика, з інформацією, що Матір Божа в Ченстоховській Іконі відвідає їх лише після завершення Ювілею Молоді. Інші плани вдалося реалізувати. Ікона стала біля помосту в Casa Polonia, а до польського костелу св. Станіслава дісталася лише в суботу, 2 серпня. Тимчасове освітлення працювало «якось-такось».
Інформація й фото з неділі — на сайті ТУТ
У неділю ввечері я демонтував увесь фертрон (feretron), щоб перевезти його до Польщі і нарешті здійснити необхідний генеральний ремонт цього обладнання.
Спочатку ми планували перенести Ікону до приватної каплиці сестер, але виявилося, що Ченстоховська Мати Божа бажала залишитися у церкві. Сестра (S.) Катажина (Katarzyna) красиво встановила Її на тому самому місці, де раніше вона перебувала у фертроні, так, щоб усі у церкві могли добре Її бачити.
Фертрон я привіз до Польщі, вийняв у офісі Human Life International Polska, і коли дивлюся на те, що від нього залишилося, не можу натішитися, що ця рама ще якось працювала аварійно до кінця. Вона витримала понад десять років труднощів, переїздів, перенесень, встановлень, випадкових ударів! Світлодіоди (Diody) досить великої потужності були встановлені на керамічній основі і прикручені до рами, яка одночасно слугувала радіатором. Ця конструкція себе виправдала. Проте після останнього лакування ці діоди були неправильно встановлені, тому вони перегрілися. Технології рухаються вперед, тому ми маємо спроектувати щось більш надійне та змінити джерело живлення для портативної версії. Працюємо над цим, кошти великі, а час нас підганяє.
Лех Ковальовський (Lech Kowalewski) – міжнародний координатор паломництва «Від Океану до Океану» (Od Oceanu do Oceanu).